Зварювання поліетиленових (ПЕ) труб (стиковий і терморезисторний метод)
Зварювання – найбільш надійний і тому найбільш бажаний спосіб з’єднання поліетиленових труб. При будівництві поліетиленових трубопроводів використовуються, як правило, нагрітим інструментом в стик і терморезисторне:
• нагрітим інструментом встик (в просторіччі – «стикове») – зварювання за допомогою нагрівального елементу;
• терморезисторне – зварювання за допомогою сполучних деталей з заставним нагрівачем (фітингів).
Зварювання нагрітим інструментом в стик і терморезисторне зварювання здійснюється за допомогою спеціального зварювального устаткування для зварювання у стик і апаратів для зварювання терморезисторних фітингів.
Принцип стикового зварювання полягає в підготовці торців труби до подальшого їх розігріву заданою температурою і безпосереднього з’єднання розігрітих торців поліетиленової труби. Процес зварювання відбувається згідно режимам зварювання, в яких вказані параметри необхідні для зварювання певної труби (залежно від діаметра, матеріалу з якого виготовлена поліетиленова труба і співвідношення SDR). Великий вплив на зварювання в стик грає температура нагрівального елементу і температура навколишнього середовища. Ці величини взаємопов’язані.
Через це до нагрівального елементу висуваються жорсткі вимоги: нагрівальне дзеркало не повинно змінювати свою задану температуру від зміни температури навколишнього середовища, в іншому випадку на якісний стик можна не розраховувати. Також на якість стику впливає і людський фактор. Для мінімізації впливу людини під час зварювального процесу, існують апарати з автоматичним (комп’ютерним) контролем. Такий контроль дозволяє підвищити надійність стику. В основі стикового зварювання лежить хімічний процес – при нагріванні торців труби молекули приходять у збуджений стан, який в подальшому при охолодженні переходить у стан з’єднання молекул між собою, що призводить до з’єднання поліетиленової труби між собою.
Принцип терморезисторного зварювання полягає в підготовці зовнішньої поверхні поліетиленової труби до подальшого з’єднанню двох труб через сполучну деталь (муфту, коліно, трійник і т.д.). Фітинг виконаний з того ж матеріалу що і поліетиленова труба. Кожна сполучна деталь має в всередині нагрівальну спіраль. При подачі від зварювального апарату напруги зварювання відбувається розігрів цієї спіралі до температури необхідної для розплаву поліетилену труби і сполучної деталі і подальшого їх з’єднання між собою. Напруга, час зварювання і час охолодження необхідне для з’єднання вказується на «картці зварювання», яка в свою чергу поставляється разом з сполучною деталлю. Всі терморезисторні апарати комплектуються сканерами, що дозволяють зчитувати штрих-коди карток зварювання, що полегшує роботу при даному зварюванні, на відміну від стикового. Дані з картки потрапляють на головний процесор апарату. Обробивши інформацію (згідно стандартів зварювання) апарат переходить в автоматичний режим зварювання. Це дозволяє виключити людський фактор при зварюванні і відповідно це призводить до кінцевого якісному стику.
Ці два види зварювання дуже надійні і, питання про те, що краще – стикове зварювання або терморезисторне при будівництві поліетиленових трубопроводів не грає ніякої ролі. При виборі видів зварювання більше орієнтуються на умови виконання робіт.
Зварювання поліетиленової труби методом в стик, здійссненим стиковим зварювальним обладнанням “Georg Fischer” діаметром до 630 мм.